Сергій Молчанов, molchanovserg.
Пам’яті моєї матері присвячується.
«Моє невігластво породжує неупередженість … »
Всесвіт. (Гіпотетична фантастика.)
(Свидетельство о регистрации авторского права на произведение №13946 от 22.08.2005г.)
Всесвіт — гіпотетична фантастика — ч. 1
Глава 1.
Вислухавши історію Бориса, я подумав, що це черговий приклад шизофренії у моїх знайомих. Раніше, коли ми вчилися в інституті, я знімав з ним спільну квартиру. Його, як і мене, захоплювали в той час проблеми телепатії. Методом тику, ми з ним навіть в цьому набили руку. Я, після наших занять телепатичної передачі образів і відчуттів, зміг навіть непогано повправлятися в парі з екстрасенсом на сеансі по виконанню його уявних команд, коли відпочивав в міжнародному молодіжному таборі на озері Севан. Більше, з Борисом, з часів закінчення інституту, ми не бачилися. Тому, почувши його по телефону, я відразу погодився зустрітися. Він розповів мені, що протягом кількох останніх років його долала маніакальна тяга до одного й того ж місця на стрімкому березі Дніпро-Бузького лиману. Сила відчуттів, за його словами, значно зростала в міру наближення до цього місця. Борис, це було очевидно, мав потребу в моєї допомоги. Горизонтальные, вертикальные жалюзи на заказ в Днепре
Словом, на наступний день ми відправилися в той район разом, до чого я, природно, поставився з великим ступенем іронії, але не вистачило твердості відмовитися. До певного моменту я абсолютно нічого не відчував, поки Боб не запропонував спробувати вийти «на зв’язок» один з одним, як в ті старі часи. Те, що зі мною сталося, мене приголомшило. Враження таке, ніби розчинився доступ, як до вмісту мого мозку, так і мого мозку до …, потім я назвав це І.Р., однак спрямованого характеру, широкого і об’ємного тунелю. І.Р. відчувався інформаційної безоднею. Телепатичний зв’язок виник настільки потужним, що дух перехопило. Прийшовши до тями, я зміг досить легко як би включати і вимикати цей зв’язок. Напрямок, звичайно ж, збігався з зазначеним Борисом. Обговоривши ситуацію, ми легко змогли удвох визначити не тільки напрямок цього феномена, але і його координати.
/Всесвіт — гіпотетична фантастика — частина 1/
На наш подив джерело знаходилось в зоні нашої реальної досяжності — метрів сорок від прибережного схилу і на глибині шести — семи метрів. Поставивши собі за питання, як до нього дістатися, я «відчув» запит щодо виконання певних дій цього об’єкта. Створивши в своїй уяві напрямок переміщення об’єкта по вертикалі вгору, підірвався величезний пласт прибережного схилу в районі джерела І.Р .. У міру його підйому вгору, края цього пласта обламуючись, падали вниз. Нам з Бобом довелося відбігти вбік від летящих каменів і шматків глини. На висоті кількох метрів в повітрі ширяв величезний світло-сірий диск, діаметром метрів п’ятдесят, з шапкою глинистої породи зверху, яка, розсипаючись, скочувалася вниз на землю.
Після того, як осіла пилюка, і ми кілька перевели дух від неординарних вражень, я, за допомогою уяви, опустив диск на землю. Подумки пошукавши вхід, тим же способом, його і відкрив. Однак входити ми не поспішали, чому, думаю, кожен зрозуміє, невідомість — лякає. Але цікавість, врешті-решт, взяла у мене гору:
- Боб, я готовий увійти.
- Я також, — відповів Борис, — пішли разом. Ні, це не розумно — подумав я і сказав: — Кидай жереб. Жереб випав на мене. Я увійшов в відсік форми циліндра, і він закрився. З’явилося неяскраве світіння стін циліндра, і повітря змінилось, наче після грози. Циліндр відкрився з протилежного боку.
/Всесвіт — гіпотетична фантастика — частина 1/
Переді мною був довгий коридор з круто прогнутоі дугообразно підлогою. Ступивши всередину, я, спочатку, втратив рівновагу. Коли пристосувався і пройшов в глиб коридору зрозумів, що сила тяжіння була спрямована перпендикулярно підлозі, а не вертикально вниз. По обидва боки прозорих стін коридору і стелі розташовувалася густа, різнобарвна, по всій видимості, рослинність. Приблизно, на півдорозі, висіло крісло. Я пройшов до нього і сів. Воно стало підніматися вгору. У стелі був круглий отвір. У міру підйому, я відчував, що стаю легше, поки не став невагомим в районі круглого отвору стелі, а далі, крісло перевернулося, і я опустився по ту сторону стелі, придбавши вагу абсолютно в протилежну сторону. Я подивився вниз, тепер уже вгору — отвір було закрито, під прозорими стінами і стелею приміщення, в формі куба, також розташовувалася рослинність, як і в коридорі. Переді мною, на прозорій стіні загорівся великий екран з текстом, швидше за зі зверненням:
